56-річний Володимир Михайлович опинився на волосині від смерті на Донбасі: "Тишу розрізав свист"

Чоловік вже вдруге утримує бойові позиції неподалік селища Луганське Донецької області.

"Раптом тишу розрізав пронизливий і лякаючий "свист" - добре знайомий звук міни. Вже не було як сховатися в укриття, За мить все життя промайнуло перед очима. Міна влучила недалеко від дерева, в парі метрів від піхотинця. Через пекло війни пройшли його син і зять", - йдеться спочатку публікації.

Володимиру 56 років і у нього за спиною вже п'ять років війни. У першу ж хвилю мобілізації пішов його син, потім і зять. Чоловік мав намір йти до військкомату, але дружина просила його почекати. Так як хлопці могли не повернутися в сім'ю. Так він і вчинив, згодом його син повернувся додому, а зять продовжив службу за контрактом. Досвідченому механіку-водієві вдалося швидко влитися в бойові ряди підрозділу

Володимир Михайлович зумів опанувати БПМ-1 після багаторічного досвіду роботи шофером та комбайном у рідному селі. Їх рота утримувала бойові позиції в Попасній, Станиці Луганській і Водяному, що недалеко від Маріуполя, а також в районі знаменитої Світлодарської дуги.

"Найважче було саме на Маріупольському напрямку. Під Водяним піхотинці змінили на позиціях морпіхів. Ті неабияк похитнули ворога, постійно просувалися метр за метром вперед. Ворог, щоб вирівняти ситуацію, почав з перших днів постійно обстрілювати прибулих піхотинців. Серед побратимів Володимира Михайловича було чимало молодих і недосвідчених бійців, для яких Водяне стало справжнім випробуванням. Але було і багато тих, хто на війні з перших днів, і мав вже солідний бойовий досвід", - йдеться в публікації. ООС

Розповідаючи про Водяне, очі чоловіка зволожилися, адже там вони втратили чотирьох побратимів, молодих хлопців. Він з болем заявив, що їм потрібно було жити і дітей ростити, проте їх забрала війна. У якийсь момент його самого врятував ангел-хранитель. Це сталося після чергового обстрілу. Йому потрібно було запустити агрегат, щоб зарядити батареї для радіостанцій, проте скінчилося пальне і, взявши каністру, він став доливати його. Однак через мить тишу розрізав лякаючий "свист" і не було можливості сховатися в укриття. Граната від СПГ влучила неподалік у яблуню і жоден з осколків не зачепив чоловіка.

Володимир Михайлович перші години нічого не чув, контузія іноді застає його і зараз. У нього вже внучка виросла, але він продовжує перебувати на війні. Термін його контракту добігає кінця, чоловік вирішив-ротацію відбудіти зі своєю ротою, адже є незакінчені справи. Однак на осінь він повернеться до сім'ї.