Бути "хорошою дитиною" часто означає жити за негласним сімейним сценарієм, де власні бажання відходять на другий план.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПроте з віком усе більше людей стикаються з питанням, як залишатися турботливими, не жертвуючи собою та власною сім’єю, пише The Washington Post.
У багатьох родинах допомога батькам сприймається як безумовний обов’язок. Відмова або спроба поставити межі нерідко викликає осуд і сильне відчуття провини. Психологи пояснюють, що така провина не завжди корисна. Вона може бути токсичною, коли замість розвитку породжує тривогу, страх і постійне самообвинувачення. Саме тому дорослі діти часто опиняються між двома полюсами — очікуваннями батьків і потребами власної родини.
Ситуація ускладнюється, коли батьки прагнуть більшої близькості або навіть хочуть жити разом, але не готові змінювати свою поведінку чи налагоджувати діалог. Постійна критика, відсутність підтримки та знецінення рішень лише посилюють напруження. У такі моменти важливо пам’ятати, що пріоритетом може бути емоційний добробут ваших дітей і партнерів, а не постійне самопожертва.
Фахівці розрізняють здорову і шкідливу провину. Перша допомагає брати відповідальність і підтримувати близьких. Друга — блокує, змушує терпіти й ігнорувати власні потреби. Бажання жити окремо, обмежити допомогу або розподілити обов’язки — це не егоїзм, а нормальна потреба дорослої людини.
Щоб зберегти баланс, варто чітко визначити свої пріоритети й говорити про них прямо. Формулювання на кшталт, що ви розумієте її потребу, але зараз для мене важливо, це допомагає уникнути конфліктів. Компроміси можливі, але лише там, де вони не руйнують вас зсередини. Додаткову опору можуть дати друзі або спеціалісти.
Раніше ми повідомляли, "не всі діти однакові": психолог закликав відмовитись від токсичної звички, яку школи наслідують з радянських часів.
Майно у власності дитини: що не дозволено робити навіть батькам - детальніше на Знай.ua.
Нагадаємо, тепло, дотик та голос: як насправді бути хорошою мамою?
